...не час був „Братам” зникати. Може, тому вони знову і зібралися. Шкода тільки, що ненадовго. Все ж таки матеріалу їм для їхньої творчості навколо - хоч завалися.

“Брати Гадюкіни” повернулися до Львова. Хоча їхати сюди не хотіли.

“Про Львів не буду говорити взагалі. Про мертвих або добре, або нічого. Ми приїдемо грати до Львова тоді, коли всіх “рагулів” розвезуть назад по селах!” – такі слова Сергія Кузьминського, лідера гурту “Брати Гадюкіни”, сказані в ексклюзивному інтерв’ю ГАЗЕТІ в січні, зачепили за живе навіть непатріотів нашого міста. Але нічого – “рагулі” на місцях, а “братчики” до Львова таки приїхали.

На кіностудії Довженка почалися репетиції культового українського гурту «Брати Гадюкіни»

Слухи о том, что они решили вернуться и заткнуть всех за пояс, появились еще год назад. Музыканты Михаил Лундин, Павел Крахмалев, Игорь Мельничук и Геннадий Вербяный репетируют и ждут солиста Кузю, который появится в Киеве в начале января. А 20 января группа собирается дать свой первый концерт в этом столетии.

За "Братами Гадюкіними" на концертах стежили комсомольці у краватках, а вони співали про наркоманів на городі і сексуальні пригоди радянських "дємбєлєй". Наприкінці 80-х вони були українськими "Бітлами", але набагато смішнішими і соціальнішими. У середині 90-х вони стали живою легендою і успішно розвалилися. Тепер лідер "Гадюкіних" Сергій Кузьминський працює на московських танцмайданчиках, а музиканти останнього складу команди Ігор Мельничук та Павло Крохмальов успішно пишуть музику на власній студії "Гадюкіни рекордз". Вони й сповістили нам про те, що зовсім скоро "Брати Гадюкіни" знову оживуть. Сидимо у студії і п'ємо каву.

Iдея тріумфального «камбеку», повернення легендарних «Братів Гадюкіних» на велику сцену, вже давно не давала спокою підприємливим продюсерам, друзям та просто прихильникам групи.

«Брати Гадюкіни» зібралися літом 1988 року в результаті чергової трансформації кількох львівських рок-груп. Шоу-фолк-панк-реґґі-стьоб-рок тоді заграли: Сергій «Кузя» Кузьминський (вокал, клавішні, пісні); Олександр «Шуля» Ємець (сакс); Андрій Партика (гітара); Михайло Лундін (барабани); Олександр Гамбург (бас, вокал). На московському фестивалі «Сирок-89» веселі пісеньки на лемківському діалекті визвали овації залу, на відміну від російськомовної панк-програми, яку сприйняли досить холодно. Брати оперативно готують повністю україномовну програму «Наша відповідь Кобзону» і заходяться витісняти «В.В.» з олімпу українського рокенролу. В травні 1989-го Гадюкіни записують свій перший магнітоальбом «Всьо чотко!», а згодом ще п’ять пісень для Сестри Віки.

Как говорится, кашу маслом не испортишь. Вот так и с концертом, которого никто не ожидал. Попрощались музыканты с публикой на 10 лет, но благо, не сдержали своего слова и вышли вновь на сцену киевского Дворца спорта. Концерт, конечно, хоть и проходил в контексте политической акции, устроенной партией «Віче», но удался. Хотя тут можно и поспорить. Те, кому удалось вопреки морозам попасть на первый концерт, скажут, что и звук не тот, и атмосфера другая. Те, кто всё же впервые увидел легендарный коллектив, были в восторге.

Суцільний захват

Ансамбль із такою блюзнірською назвою не міг би стати популярним, аби не грав музику, ще веселішу за своє ім’я. Із причини, що відома під фальшивим псевдонімом «формат», великі хіти «Гадюкіних» не звучать сьогодні по радіо... Але всі, хто колись уперше почув «Наркоманів на городі», «Червону фіру», «На Україні лад і спокій», «Сорок пачок Верховини», «Всьо чотко», «Мамуню, рехтуйте весілля», «Аріведерчі, Рома» та інші пісні львівського рок-гурту, пам’ятають те відчуття, яке вони принесли із собою на нашу естраду. Його можна назвати ошелешенням від правди й свободи. «Брати Гадюкіни» оспівували не вигадані поетами-«пєсєнниками» любовно-душевні муки й радощі, а розповідали справжні трагікомічні історії, які трапляються в житті звичайних людей. До того ж подавали свої музично-поетичні фейлетони із властивим реальності веселим цинізмом.

Лідер легендарних “Братів Гадюкіних” Сергій Кузьминський вже двічі цього року був у Тернополі. Правда, знали про це обмежене коло осіб, оскільки приїздив він до нас як DJ Pubert. Саме під таким іменем зараз більш знаний колишній Кузя, особливо в Москві. Там він проживає останніми роками і грає електронну музику, яка не має нічого спільного з піснями “Братів Гадюкіних”....

Днів за п’ять до концерту у жодній із театральних кас столиці квитків на «Братів Гадюкіних» уже не було — ані за 20 гривень (найдешевші), ані за 50 (найдорожчі). Касири дивувались: такого на їхньому віку ще не бувало — на концерті у Палаці спорту квитки завжди залишаються, принаймні найдорожчі.

Днями слух львівських шанувальників доброї музики потішив гурт “Брати Гадюкіни”, який справедливо вважають однією з найбільших легенд українського року та блюзу.

Найбільшою подією цього тижня і напевно цього місяця - а деякі віддані меломани кажуть, що, можливо, і цілого року - стане концерт Братів Гадюкіних, який проходитиме у п'ятницю 20 січня у Палаці спорту у Києві.

Близько 6 години вечора п'ятниці, 20 січня 2006 року на виході із київської станції метро "Палац Спорту" зібрався досить великий натовп, котрий зустрічав усіх, хто виходив, класичним передконцертним запитанням про "зайвий квиточок". Поки подолав в умовах морозу десь за мінус двадцять градусів невелику - десь метрів п'ятдесят - відстань від метро до власне самого Палацу спорту, почув десь чотири або п'ять пропозицій продати квиток.