Всьо було чьотко
15.04.2007
Днями слух львівських шанувальників доброї музики потішив гурт “Брати Гадюкіни”, який справедливо вважають однією з найбільших легенд українського року та блюзу.
Цього разу кожен із фанів і не лише міг почути “гадів” задарма: концерт спонсорувала одна з політичних сил, а відбувалося дійство в парку культури. Тож і на прес-конференції перед виступом музикантам довелося відповідати на запитання здебільшого політичного змісту, але “гади” були б не “гади”, якби не зробили це щиро та з гумором.
Ще на київському концерті-поверненні в січні хтось сказав, що “Гади” таки приїдуть у Львів – усупереч усім “обіцянкам” не виступати наступні десять років. Свята львівським прихильникам не зіпсувала навіть передвиборна агітація: вони так давно чекали на “Гадюкіних”, що, не дослухавши до кінця всіх представників політикуму, хтось із “несвідомої юрби” пожбурив у них кількома сніжками.
На розігрів “Гадам” запросили гурт “Кожному своє”. Після повідомлення про спільний виступ із метрами хлопці навіть скасували свій концерт у Києві. Коли ж нарешті на сцені з’явився гурт “Брати Гадюкіни” в повному складі, публіка вже палала, як багаття на Івана Купала – попри не надто теплий березневий клімат. Співали “Гадюкіни”, як і обіцяли, лише пісні, які всі знають і люблять. Кузі (вокалісту) навіть не довелося особливо напружуватися, адже ті декілька тисяч захоплених і приголомшених людей знали кожне слово окремо й увесь текст загалом. Після нетривалої перерви “Гади” вдарили по публіці з новою силою. Все було добре продумано, й під час виконання останньої пісні “Всьо чьотко” в небі розрісся грандіозний салют.
До негативних моментів концерту можна зарахувати хіба що “типово львівський звук”. Нормально налаштувати інструменти музиканти так і не змогли, а на додачу незабаром ще й басовий “комбік” не витримав драйву й почав хрипіти. Проте загального враження не вдалося зіпсувати нікому, нічим і ніяк. Гарячий концерт під відкритим і холодним львівським небом лише зайвий раз підтвердив, що “Брати Гадюкіни” і справді залишаються найбільшою легендою музичної України.
Автор: Марко Погуляївський
|